Середа, 27.11.2024, 17:40
Вітаю Вас Гість | RSS

КЗ "Орлівська ЗОШ І-ІІІ ступенів"

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 51
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Каталог файлів

Головна » Файли » виховна робота » Національне виховання

відео до заходу
[ Викачати з сервера (9.07 Mb) ] 27.01.2014, 15:28
Виховна година
Без війни, без вини... Голодомор 1932-1933 рік
Мета: ознайомити учнів з жахливими фактами геноциду окупаційної влади проти українського народу, викликаючи жаль, співчуття, обурення і ненависть до катів, поглиблювати розуміння цінності свободи й незалежності України, а також особистої критичності кожного громадянина до її закріплення і зміцнення, щоб ніколи не повторились репресії, голодомори, нехтування правами людини.
Оформлення: на столі, застеленому скатертиною, букет із пшеничного (житнього) колосся, хлібина перев’язана чорною стрічкою, калина засвічена свічка: виставка книг, інших матеріалів про голодомори в Україні.
Обладнання: картини з ілюстрацій до поезії Антоніни Листопад «Голодомор». «Щасливе дитинство»; Картина «Селянська хата 30-х років», відео презентації,мультимедійна дошка,проектор, комп’ютер.

Хід виховної години
1. Вступне слово вчителя
Із чорної далини чутно голоси очевидців про страшну трагедію українського народу. Охоплюють спазмами болю душі живих. Та в цих голосах немає крику, немає розпачливої жалоби - є тихе, скорботне висповідання баченого, пережитого. Слова роками німіють - нема вже душевних сил для виплакування цього горя. Це горе - за межами болю. Люди не хотіли вірити, що це могли творити... люди. Приречені на голодну смерть вважали, що це чинить диявол, а воно ж було витвором комуністичної системи. Ми не навчені забувати багатостраждальну історію свого народу.
І ведучий.
1933-й рік... Найчорніший час між чорними часами в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі.
ІІ ведучий.
Як сталося, що без стихії, без війни - в самому центрі цивілізованої
Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту,
небачений голод забрав у могилу мільйони людей! Що це було ?

І ведучий.
Ці питання впродовж десятиліть тривожили світову
громадськість. Нині ми знаємо, як це сталося.

ІІ ведучий.
Нині ми знаємо, що це було.
Це був більшовицький геноцид ! Це була безкровна, людоморська війна
тоталітарної системи проти українського народу.
І ведучий.
Війна - задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос.
ІІ ведучий.
Війна. Щоб зруйнувати віковічні основи народної моралі, витруїти в серцях людяність.
І ведучий.
І натомість посіяти в душах страх, жорстокість,підозрілість і неміч духовну.
Вісім мільйонів зморених голодом дітей України - ось наслідки цієї
війни.
І ведучий.
Їм - неоплаканим і не відспіваним, їм - похованим у спільних могильниках...
ІІ ведучий.
Похованим без труни й молитви, позбавленим могили й шани - присвячуємо цей день пам'яті й скорботи. (відео Голодомор Украина 1932-1933 .3gp)
Учень.
Ми хлібом сіллю друзів зустрічали
Хай буде більше в світі нас, братів!
Хай в кожній хаті пахне короваєм,
Щоб люд ніколи хліба не просив
Учениця
Візьму я в руки хліб духмяний,
Він незвичайний, він святий,
Ввібрав і пісню, й працю в себе,
Цей хліб рум’яний на столі.
Йому до ніг вклонитись треба,Він -скарб найбільший на землі
Вчитель:
Хліб... Як багато сказано цими словами! Скільки затрачено сил, щоб на столі лежав духмяний хліб. Чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте на хвильку відчуємо цей запах... Це пахне хліб! Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного з нас. Початком хліба є маленька зернина. Зернятко хліба нагадує дитину в сповитку. Немовлятко -це іскрина життя, джерельце життя у згорточку. Так і зернятко починає колос, безмежний хлібний лан. Здавна хлібові надавали круглої форми, ототожнювали його з сонцем. Якщо в домі пахне хлібом - тут злагода і щастя. Якщо в державі колосяться хлібні поля - тут мир і достаток. Хліб - це честь, Хліб - це рука допомоги, Хліб - сила, могутність держави. Хліб - це святиня.
І Ведучий
Хліб супроводжує найважливіші події в житті
- при народженні дитини несуть хліб (на здоров’я)
- колись коли дитина йшла на навчання до дяка, батько ніс пучок різок, горщик каші та хлібину - на розум, на силу та здоров’я.
- на весіллі молодих зустрічають хлібом і сіллю.
- На місці, де мали будувати хату, сіяли пшеницю. Якщо добре сходила - значить добре місце
-у нову хату входили тульки з паляницею (на достаток)
- добра невістка та, яка вдало пече хліб.
Різдво -з кутею, Великдень -з паскою.
Як важко прожити людині без хліба!
ІІ ведучий
Не раз в Україні вершив свою чорну справу лютий голод, коли сім’я не мала чого їсти, не було ні крихти хліба, ні картоплини чи бурячка, ні морквинки, ні зернинки. Та навіть лободу на городах було всю з’їдено.
ВЕЧЕРЯ
В пам`ять про голодомор 32-33 років…
Коли постукав голод в наші двері,
Сестра не знала й зопалу відкрила.
Голодний я, та не просив вечері,
А мама друга Барсика зварила.

Його ж ми зіллям нишком годували
Й коржами жолудевими з сестрою,
Від дідуся голодного ховали
У бур’яні за хатою старою…

Я плакав так… Та мама лиш сказала:
– Від голоду він все одно здихає.
Сестра он вже й тарілку облизала,
І про добавку крадькома зітхає!

Не втримався і я – взяв голод гору,
Голодному журба не допоможе.
Не бійся, Барсику, як вмерти вдасться скоро,
З тобою у Раю зустрінусь, може.
І ведучий
Чорний 1932-1933 рік. Українців хотіли винищити голодом. Цілими сім’ями, цілими селами вимирали. Люди страшною, лютою і повільною смертю - від голоду. І ніякої думки більше не могло бути у головах людей, окрім як хліб. Ні про що тоді людина не може думати, ні мріяти, ні мислити - лише про хліб. Це була людська трагедія. Це був прекрасний спосіб без війни, без вини знищити український народ.
Учень
Винний монолог
Вам стане соромно колись за те,
Та я вже цього не побачу.
А житечко моє - таке густе,
А мамина рука - іще гаряча
Я ще не вмер...
Ще промінь в очі грає
В четвер мені пішов десятий рік,
Хіба в такому віці умирають?!
Витільки поверніть мене на бік

До вишеньки
В колиску ясночолу.
Я чую запах квітів. Я не вмер
А небо стрімко падає додолу
Тримайте хтось!
Хоча за коси верб...
Куди ж ви, гей, людоньки, куди?
Окраєць ласки...
Чи із печі диму?
Та ж скільки в тілі зайвої води!
... Не чує світ.
Усі проходять мимо...
Іі Ведучий
На початку жовтня 1932 р. в Україні існувало понад 23 тисячі колгоспів, а з них тільки 1403 виконали заготівельний план. З метою забезпечення виконання плану у жовтні 1932 року до республіки було надіслано хлібозаготівельну комісію на чолі з головою Молотовим. Діяла вказівка: конфіскувати також не зернові харчові припаси селян, одержані з присадибних ділянок. Санкціонували масові обшуки, вилучення продовольства, аж до фруктової сушки. (відео Штучний голодомор)
І ведучий. Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Адже й нині живе у пам'яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і жит¬тям. Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз'ятрені серця, болить душа, що звідала горе до краю.
Учень
Боже! Що там у тебе в руці?
Дай мені, Боже, хоч соломинку,
Щоб не втонути в Голодній ріці!
Бачиш, мій Боже, я ще Дитинка,
Тож підрости хоч би трохи бодай:
Світу не бачив ще білого, Боже,
Я пташенятко, прибите в дорозі,
Хоч би одненьку пір'їночку дай:
Тато і мамо — холодні мерці.
Боже, зроби, щоб їсти не хтілось!
Холодно, Боже! Сніг дуже білий,
Боже, що там у тебе в руці?..
Учитель: У запізнілій жалобі схилимо голови в каятті перед світ¬лою пам'яттю тих, хто загинув. Вони згасли як зорі. Нехай кожен із нас торкнеться пам'яттю цього священного вогню — частинки вічного. А світло оцих свічок хай буде нашою даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жерт¬вував собою. Вони повинні жити в нашій пам'яті. (Запалюється свічка.) Пісня свіча видео Вшануємо загиблих їх хвилиною мовчання(Хвилина мовчання)
Нині доля Батьківщини в руках ваших батьків, завтра – у ваших. І щоб ніколи не повторилися трагедії народу, щоб ваші руки були міцними, надійними, голови – світлими, а серця – благородними. Щоб знали, якими кривавим був шлях до свободи, й дорожили нею.
Категорія: Національне виховання | Додав: VKN
Переглядів: 422 | Завантажень: 21 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2024
Зробити безкоштовний сайт з uCoz